ПОЛОЖЕННЯ ПРО МЕТОДИЧНУ РАДУ

Кременчуцького ліцею

 з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради

      Hi

Методична тема ліцею:

«Сучасні підходи до організації навчально-виховного процесу в умовах реформування української освіти».

Правовиховна робота

в Кременчуцькому ліцеї з посиленою

військово-фізичною підготовкою

Полтавської обласної ради

Правове виховання — виховна діяльність ліцею, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки ліцеїстів.

Мета правового виховання ліцеїстів — формування в них правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками законів.  

Завдання правового виховання:

- зміцнення життєвої позиції;

- підвищення громадянської активності;

- виховання почуття непримиренності до негативних явищ.

Порівняно з іншими складниками виховання воно має свою специфіку, що визначається передусім соціально-правовим статусом учнівської молоді в суспільстві. У правовиховній роботі ліцею  важливу роль відіграє залучення ліцеїстів до посильної діяльності, яка передбачає певний обсяг правових знань, умінь та навичок. Це передусім участь у самоврядуванні.

Правовиховна робота в ліцеї

Правове виховання в ліцеї здійснюється на основі Конституції України, Закону України «Про освіту», Сімейного кодексу України, Конвенції про права дитини, Концепції національно-патріотичного виховання, Декларації прав дитини, Загальної Декларації прав людини, Шкільної програми правової освіти та правового виховання «Я – ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ», річного плану роботи ліцею. Включає правоосвітню роботу та роботу по попередженню правопорушень. Правоосвітня робота здійснюється під час уроків, на виховних годинах  та в позаурочний час і охоплює ліцеїстів, батьків та педагогічний колектив.

Виходячи з реформи освітньої галузі, питання та вимог правової освіти та виховання ліцей має систему, яка передбачає цілеспрямовану, планову, взаємопов`язану, керовану діяльність адміністрації закладу, роботу класних керівників, вихователів, психолога, бібліотеки, Ради профілактики правопорушень, організацію роботи з батьками, співпрацю з міськими організаціями і службами. 

Метою правового виховання в Кременчуцькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою є формування в кожного ліцеїста системи знань з питань основ держави та права, розвиток інтересу до цієї галузі знань і зв'язок права з навколишньою дійсністю; інтересу до її законодавчих та виконавчих органів; прищеплення навичок правосвідомої поведінки; формування потреб та вмінь активно захищати в установленому законом порядку свої права та законні інтереси інших осіб, тому в ліцеї розроблена програма правового виховання, до якої включені такі заходи:

1. Проведення місячника, тижня права.

2. Засідання ради профілактики правопорушень.

3. Зустрічі з працівниками правоохоронних органів, орагнів юстиції.

4.Проведення годин спілкування, лекцій, бесід, консультації з правової тематики.

5. Робота з громадськими організаціями.

6. Педвсеобуч, консультації для батьків.

У бібліотеці постійно діє виставка книг з правової освіти «Правові знання», яка знайомить з юридичною літературою.

Профілактика правопорушень

З метою профілактики правопорушень в ліцеї діє Рада з попередження та профілактики правопорушень. Діяльність якогх спрямована на подолання в свідомості окремих ліцеїстів помилкових поглядів, вироблення навичок і звичок правомірної поведінки та вміння протистояти негативним явищам та впливам.

В плані виховної роботи ліцею заплановані заходи з “Правового виховання”. Створений банк даних дітей пільгових категорій. Робота педагогів спрямована на виховання правової свідомості, відповідальності, правової поведінки, формування здорового способу життя.

Протягом навчального року проводяться батьківські збори, тренінги, лекції на тему «Права дитини», «Діти проти насильства» «Правова відповідальність неповнолітніх» та правові лекторії, години спілкування, позаурочні заходи, конференції з правової тематики серед старшокласників, зустрічі з представниками правоохоронних органів. Здійснюється суворий контроль за відвідуванням занять, проводиться робота по запобіганню пияцтва, наркоманії, поширення ВІЛ - інфекції та СНІДУ серед неповнолітніх, антинікотинова інформаційно-освітня робота тощо. Проводяться заходи в рамках реалізації Національної кампанії «Стоп насильству!»

Створено дієву систему контролю та аналізу відвідування ліцеїстами навчального закладу. Важливою складовою у роботі з дітьми схильними до правопорушень та дітьми девіантної поведінки є робота психолога.

Питання правового виховання і правової освіти виносяться на розгляд педрад, засідання методичних об’єднань класних керівників. Відповідно до плану виховної роботи ліцею відбуваються зустрічі з представниками поліції, ювенальної превенції.

Форми правовиховної роботи

1. Виставки юридичної літератури.

2. Правові лекторії:

- лекції юристів-практиків;

- бесіди з представниками правоохоронних органів та ювенальної превенції.

3. Перегляди тематичних кінофільмів (СЮТ, шкільна медіатека).

4. Ділові ігри, брейн-ринги, тренінги, вікторини.

5. Виставки малюнків та плакатів на тему: «Бережи своє здоров'я»

6. Операції „Урок".

7. Тестування, анкетування (практичний психолог).

8. Лекторій «Батьківський всеобуч».

В рамках місячника правовових знань вихователі та класні керівники проводять право освітні виховні заходи з метою формування в кожного ліцеїста системи знань з питань основ держави та права, розвитоку інтересу до цієї галузі знань, до її законодавчих та виконавчих органів; прищеплення навичок правосвідомої поведінки.

В рамках місячника проходить тиждень права, заходи якого висвітлюються у соціальних мережах.

Життя ліцеїстів та їхнє спілкування може виступати як модель світу дорослих, військових. Практичною школою демократії є самоврядування.

Діяльність самоврядування направлена на контроль за дотриманням статуту ліцею, організацію дозвілля ліцеїстів, співпрацю з молодіжними організаціями.

Попередженню правопорушень, злочинів сприяє залучення ліцеїстів до відвідування гуртків, спортивних секцій, змістовного проведення дозвілля.

Педагогічний колектив велику увагу приділяє організації педагогічної батьківської просвіти, інформуванню батьків або осіб, що їх замінюють, про особливості та інноваційні підходи до навчання і виховання ліцеїстів.

Аналіз правоосвітньої та правовиховної діяльності педагогічного колективу продемонстрував наявність ефективних систем правоосвітньої та правовиховної роботи, яка сприяє формуванню правового світогляду ліцеїстів та навичок практичної реалізації знань, поглибленню знань про права та обов’язки громадянина, формуванню політичної культури, толерантності, гуманістичних ідеалів, розвитку критичного мислення, набуттю досвіду активної участі в дискусіях, самоврядуванні.

Таким чином, педколектив використовує всі можливості, щоб виховувати громадянина нашої держави, який буде знати свої права та виконувати свої обовязки і жити в правовому просторі.

Історична довідка

Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою почав свою історію зі створення у Кременчуці в 1999 році на базі Центру допризовної підготовки ліцейного класу з посиленою військово-фізичною підготовкою. В цей рік було здійснено перший набір вихованців, який складався з 30-ти юнаків.

У 2000-му році розпочав свою роботу Полтавський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Чисельний склад ліцеїстів становив 80 чоловік.

У 2003 році за значні досягнення у підготовці майбутніх офіцерів, вагому роботу з військово-патріотичного виховання, активну участь у громадському житті міста управлінням освіти і науки облдержадміністрації було вручено особовому складу Прапор ліцею.

У 2007 році Полтавський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою перейменовано у Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради.

Навчальний процес із загальноосвітніх дисциплін організовується на базі Кременчуцького  педагогічного училища ім. А.С. Макаренка.

Щорічно випускники вступають до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів МВС, МНС.

Ліцеїсти є постійними учасниками міських та районних  заходів.

Система профілактики правопорушень серед вихованців

 та досвід правовиховної роботи в ліцеї.

Метель Володимир Олексійович,
заступник начальника ліцею з виховної роботи

ВСТУП

1. Поняття про профілактику правопорушень серед вихованців та правовиховну роботу в ліцеї.

2. Педагогічні проблеми профілактики правопорушень неповнолітніх.

3. Модель системи роботи з профілактики правопорушень в ліцеї.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

       Кожен 8-9-й злочин в Україні здійснюється неповнолітніми. Близько 11% серед осіб, які беруть участь у скоєнні злочинів, - неповнолітні. Кількість підлітків, що вчинили злочин вдруге, за останні роки зросла майже на 19 % .

       За даними Головного управління національної поліції у Полтавській області протягом 2017 року діти скоїли 264 кримінальних правопорушень, а стосовно дітей - 111. Минулого року діти скоїли на 18,7% менше правопорушень, ніж у 2016 році. У порівнянні з 2016-м зменшилися правопорушення, які неповнолітні вчинили у групі спільно з дорослими: у 2017 році таких правопорушень скоєно 39, а у 2016 - 62. Зменшилася кількість крадіжок майна за статтею 185 КК України на 26,6%,  шахрайств на 59% - із 22 випадків до 9. Проте викликають занепокоєння - це саме скоєння правопорушень у групі, вчинення тяжких тілесних - за ст. 121 КК України, пограбування та розбійні напади. Тобто, це саме ті кримінальні правопорушення, що стосуються як життя та здоров‘я особи, так і майнових злочинів.

       Щодо злочинів, які скоєні стосовно неповнолітніх, то також спостерігається їх зменшення у порівнянні з 2016 роком. За 2017 рік — 111 злочині, що на 35,8% менше у порівнянні з попереднім роком. Зменшилася кількість зґвалтувань з 2 до одного, пограбувань — з 8 до 6, розбійних нападів - з 3 до 1.

       Покращення потребують виявлення адміністративних правопорушень, що вчиняють дорослі -продаж неповнолітнім алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Протягом 2017 року 532 особи притягнуто до відповідальності за розпивання алкогольних та слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях, із них стосовно неповнолітніх - 68. Зафіксовано 7 фактів порушення порядку перебування дітей віком до 16 років у розважальних закладах.

        Одним із напрямів у боротьбі зі злочинністю взагалі та злочинністю неповнолітніх, зокрема, є профілактична діяльність.

        У зв’язку з цим та необхідністю виконання завдань, передбачених  Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»  від 2 червня 2005 року № 2623-IV (із змінами), Указом Президента України від 16.12.2011 року N 1163/2011 «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні», на виконання  наказу Департаменту освіти і науки Полтавської облдержадміністрації від 29.01.2018 року № 28 «Про стан і заходи щодо попередження правопорушень, злочинності серед учнів закладів освіти у 2017 році», з метою поліпшення профілактичної роботи з подолання злочинності та правопорушень серед ліцеїстів та з вдосконалення виховної роботи, організація та проведення профілактичної, правовиховної роботи, спрямованої на зниження рівня правопорушень, є одним з актуальних і соціально важливих завдань, що стоять перед адміністрацією і педагогічним колективом ліцею.

       Профілактика правопорушень неповнолітніх є передусім проблемою педагогічною, бо вона пов’язана з вирішенням певного кола виховних завдань. Тому в цій справі особливе місце повинна зайняти рання профілактика, яка має розпочинатися вже з початку вступу юнаків у ліцей.

       Щоб усвідомити важливість профілактики правопорушень у вихованні ліцеїстів необхідно висвітлити ряд завдань:

       1. Проаналізувати поняття профілактики правопорушень серед вихованців та правовиховної роботи в ліцеї;

       2. Виявити особливості, аспекти організації заходів щодо профілактики правопорушень, заходів з правовиховної роботи серед ліцеїстів.

       3. Обрати якісну  модель системи профілактики правопорушень та заходів з правовиховної роботи.

1. Поняття про профілактику правопорушень серед ліцеїстів

та правовиховну роботу в ліцеї.

      1.1. Основні причини дитячої злочинності.

      Зростання злочинності, корупція, низький рівень зарплати і пенсії, прийняття законів та указів, які не виконуються, затвердили в масовій свідомості прогресуючу апатію до права, до закону. Особливо це стосується молоді.

       За даними дослідження, яке проводив інститут проблем молоді, 91 % опитаних старшокласників відповіли, що реальна влада в Україні належить мафії. На жаль, мало хто з молоді замислюється над тим, що діюче в Україні право – закон, указ, повноваження, обов’язок, заборона – не може жити і діяти без масової правосвідомості, не може підтримувати ні сім’ю, ні державу, ні особистість.

       Формування свідомості підлітка здійснюється поступово.

       При проведенні комплексного дослідження правопорушень ліцеїстів особливу увагу треба приділити впливу сім’ї на поведінку неповнолітніх.

       Сім’я займає центральне місце у формуванні особи неповнолітнього. Сім’я - це перший колектив. Вона надає дитині уявлення про життєві цінності, про те, що потрібно знати і як себе поводити. Згідно зі ст. 51 Конституції України, кожен з подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

       Найчастіше неповнолітні прагнуть наслідувати своїм поводженням багато в чому ті особистості, що є для них авторитетними. Оскільки батьки найчастіше і є самі авторитетні люди для дитини, то вона свідомо чи підсвідомо перейматиме культуру їхнього спілкування, світосприймання, рівень моральності і законослухняності.

       Тому основний вплив на правове виховання дитини робить сім’я.

       Вивчення особових справ, матеріалів розслідування про правопорушення, здійсненні ліцеїстами, свідчать, що нерідко в сім’ї створюються несприятливі умови для виховання дітей. Недоліки сімейного виховання породжують відхилення у моральному розвитку підлітків, що, у свою чергу, призводить до вчинення правопорушень. Вплив сім’ї на виховання дітей не можна замінити іншими заходами виховання.

       Участь адміністрації і педагогічного колективу ліцею є не менш важливою у правовому вихованні дітей. У ліцеї юнаки проводять значну кількість часу, що не може не вплинути на їх світосприйняття і поведінку зокрема. Педагоги,  практичний психолог, повинні виховувати підлітків через особистий приклад, не тільки володіти правовими знаннями, а й дотримуватися і виконувати їх у всіх сферах життєдіяльності.

        Вивчення всіх випадків порушень ліцеїстів допоможе виявити найбільш уразливі місця у виховній роботі з підлітками, обрати правильний напрям профілактичної роботи, дозволить зробити обгрунтовані висновки й про інші (не тільки сімейні) умови, що негативно впливають на підлітків. Такими умовами також є недоліки виховної діяльності у ліцеї, відсутність системної роботи з так званими "важкими підлітками”.

        При проведенні комплексного вивчення особистості дітей, його поведінки, окрім негативного впливу сім’ї та недоліків у вихованні, можна виділили ряд інших чинників, які обумовлюють протиправну поведінку неповнолітніх, серед яких такі:

       - незайнятість суспільною працею;

       - негативний вплив мікросередовища;

       - вади у діяльності правоохоронних органів щодо профілактики злочинів неповнолітніх;

       - недостатня увага, а то й безпосередня зневага з боку  громадськості до проблем неповнолітніх взагалі й злочинності серед останніх зокрема;

       - підбурювання з боку дорослих до вчинення злочинів;

       - негативний вплив засобів масової інформації, пропаганда насильництва, збоченого сексу, наркотизації і алкоголізації, легкого життя, злочинної діяльності, проституції;

       - бездоглядність і відсутність належного контролю з боку відповідних служб і органів та родини за поведінкою, зв’язками і характером того, як підліток проводить час;

       - бездоглядність майбутніх неповнолітніх потерпілих, яка сприяє створенню ситуацій і приводів для злочинів проти них;

       - недоліки у системі працевлаштування неповнолітніх; в організації їх дозвілля; у діяльності органів, які зобов’язані провадити безпосередню роботу з профілактики злочинності неповнолітніх і насамперед на рівні індивідуальної профілактики злочинів

       У процесі дослідження, проведеного  Кременчуцьким міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, було виявлено, що причинами скоєння злочинів самі підлітки вважають: неусвідомлення наслідків своїх вчинків - 67 %; надмірне вживання алкоголю, наркотиків - 28 %; незнання законів України - 5 %; недостатнє виховання та увага з боку батьків - 59 %; вплив друзів, негативної компанії - 50 %; важке матеріальне становище - 18,5 % .

       Отже, серед ключових чинників ризику щодо можливості скоєння злочинів неповнолітніми можна назвати такі: недостатній рівень правосвідомості та правових знань; брак організованої системи дозвілля; вживання алкогольних та наркотичних речовин; низький рівень правових знань батьків та недостатня увага з їхнього боку до виховання тощо. Відповідно до чинників ризику можна визначити напрями профілактики правопорушень. 

      Поглиблене вивчення стану  виховної і профілактичної роботи з ліцеїстами дало можливість визначити, що головним інструментом має стати попереджувальна (запобіжна) діяльність.

      Використовуючи традиційний підхід, особливу увагу слід звернути на профілактику правопорушень неповнолітніх, яка включає заходи, спрямовані на виявлення, усунення, послаблення та нейтралізацію криміногенних факторів, а також корекцію поведінки ліцеїстів, гіпотетично спроможних вчинити злочин.

       Правопорушення, здійснені неповнолітніми, - це небезпечне соціальне явище, оскільки,

       по-перше, негативно впливають на формування особистості;

       по-друге, завдають значної шкоди суспільству через втрату трудових ресурсів (лише третина покараних повертаються до повноцінного суспільного життя);

       по-третє, відіграють значну роль у формуванні рецидивної злочинності (дві третини рецидивістів розпочинають свій злочинний шлях ще неповнолітніми).

       Профілактика правопорушень серед ліцеїстів проводиться зусиллями адміністрації, педагогів ліцею, служб у справах неповнолітніх міста Кременчука і Автозаводської райдержадміністрації, працівниками правоохоронних органів.

       Правове виховання - виховна діяльність ліцею, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки вихованців.

       Мета правового виховання ліцеїстів - формування в них правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками законів.

       Завдання правового виховання:

- зміцнення життєвої позиції;

- підвищення громадянської активності;

- виховання почуття непримиренності до негативних явищ.

       Порівняно з іншими складниками правове виховання має свою специфіку, що визначається передусім соціально-правовим статусом учнівської молоді в суспільстві. Ліцеїсти матеріально залежні від батьків чи опікунів, їх самостійність і активність коригує педагогічний колектив, їм бракує правових знань і досвіду правових відносин, вони мають засвоювати правові закони, які регулюють їхнє життя і діяльність як неповнолітніх, і правові норми, якими їм доведеться керуватися в майбутньому.

       У правовиховній роботі ліцею важливу роль відіграє залучення вихованців до посильної діяльності, яка передбачає певний обсяг правових знань, умінь та навичок. Це передусім участь у ліцейному самоврядуванні, зокрема в роботі Ради профілактики правопорушень, у  нарадах і засіданнях різних комісій.

       Кінцевим результатом правового виховання є реальні справи, вчинки у сфері правових відносин, які свідчать про дієвість правового виховання.

       У правовиховній роботі ліцею існують певні недоліки: у її змісті превалюють питання кримінального права; перевага надається вивченню прав особистості, менше уваги звертають на вивчення обов'язків; недостатньо наголошується на питанні особистої відповідальності людини за свою поведінку; відсутнє обґрунтування справедливості правових норм в їх інтерпретації; головний акцент робиться на заборонах, обмеженнях замість розкриття змісту їх моральних засад; відчувається розрив між змістом правових норм і конкретною поведінкою ліцеїстів.

       Найперше завдання правового виховання - озброєння ліцеїстів знаннями законів, підвищення їх юридичної обізнаності, систематичне інформування їх про актуальні питання права. Правові знання є тим підґрунтям, на якому формується правова свідомість. Вони допомагають вихованцям співвідносити свої вчинки і поведінку своїх товаришів не лише із загальновідомими моральними нормами, а й з вимогами законів, коригувати свою поведінку, змінювати її у правильному напрямі.

Значна частина ліцеїстів хоча й не знає конкретних правових норм, але не допускає правопорушень. Регулятором поведінки у цьому разі є дотримання норм моралі та звичаїв. Такі ліцеїстів не завдають шкоди іншим, не скоюють крадіжок та інших правопорушень, тому що керуються в конкретній ситуації певними моральними принципами.

       Друге завдання - формування в ліцеїстів правової свідомості як сукупності правових уявлень, поглядів, переконань і почуттів, що визначають ставлення особистості до вимог законів, регулюють її поведінку в конкретній правовій ситуації.

       Одним із найважливіших компонентів правової свідомості є переконання - усвідомлення людиною істинності світоглядних та моральних понять та її особиста готовність діяти відповідно до цих правил і понять.

       У процесі правового виховання дуже важливо виховувати в ліцеїстів вищі правові почуття, які б регулювали їх поведінку (відповідальність, справедливість та ін.), інакше головним регулятором її стануть прості емоції (гнів, страх тощо), які спричиняють ситуативну поведінку.

      Третє завдання - формування в ліцеїстів поваги до держави і права, розуміння необхідності дотримання вимог законів. Такі якості виховують, розкриваючи соціальну суть і роль держави та права. Виховання у школярів поваги до закону і правопорядку, переконаності в необхідності дотримання правових норм здійснюють через виховання поваги до правоохоронних органів, людей, які охороняють закони.

        Четверте завдання - вироблення у ліцеїстів навичок і умінь правомірної поведінки. Звичку і вміння дотримуватися вимог права і моралі слід розглядати як продукт свідомого ставлення вихованців до визнання свого громадянського обов'язку, до дотримання правових норм. Як правомірна, так і неправомірна поведінка залежать від певних мотивів.

       Одні ліцеїсти дотримуються правових норм унаслідок глибокої переконаності; другі - тільки тому, що побоюються можливого покарання; треті гарною поведінкою намагаються досягти своїх егоїстичних цілей; четверті - тому, що їхню поведінку контролюють; п'яті звикли виконувати правила співжиття. Звісно, педагог мусить знати, якими мотивами керується ліцеїст, виконуючи норми закону.

    П'яте завдання - формування в ліцеїстів нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності, прагнення взяти посильну участь у боротьбі з цими негативними явищами, вміння протистояти негативним впливам.

        Шосте завдання - подолання у правовій свідомості хибних уявлень, що сформувалися під впливом негативних явищ, життя. Специфічним недоліком правової свідомості окремих ліцеїстів є хибні уявлення про зміст правових норм. Вони визнають наявність низки заборон, але неправиль-но уявляють собі їх суть, наслідки невиконання. Багато з них упевнені, що за правопорушення відповідають лише дорослі, а неповнолітні нібито звільняються від такої відповідальності. Вони не переконані в дієвості положення, що «незнання закону не звільняє від відповідальності тих, хто його порушує», нерідко не вміють зіставляти свої дії та вчинки з вимогами права. Коли їм доводиться давати правову оцінку конкретному правопорушенню, виходять з власних уявлень про протиправне, що, як правило, ґрунтуються не на знаннях конкретних положень закону, а передусім на відомих їм нормах моралі. Такі недоліки правової свідомості - одна з причин вчинення правопорушень неповнолітніми.

        Загальна мета та конкретні завдання правового виховання вирішуються в процесі навчальної діяльності. Одночасно виділяються конкретні задачі правового виховання. До них відносяться:

        а) формування в кожного ліцеїста системи знань з питань основ держави та права, розвиток інтересу до цієї галузі знань і зв’язок права з навколишньою дійсністю;

        б) формування поваги до держави, до її законодавчих та виконавчих органів;

        в) прищеплення навичок правосвідомої поведінки;

        г) виховання нетерпимості до різноманітних правопорушень;

        д) формування потреб та умінь активно захищати в установленому законом порядку свої права та законні інтереси інших осіб.

        Виходячи з вищезазначеного, правове виховання передбачає перш за все знайомство ліцеїстів із законами нашої держави. У ліцеї це знайомство постійно відбувається не тільки на уроках з правових дисциплін, а й у позакласній роботі. Неодмінною частиною правового виховання є проведення годин спілкування, інформаційних годин, заходів культурно-виховної роботи  на правову тематику (наприклад,  «Основні права і свободи людини і громадянина», виховна година «Державна мова України», бесіди за круглим столом «Закон і ми», «Вчинок і відповідальність». Бесіди, лекції проводяться, спираючись не тільки на теоретичні положення норм закону, але із конкретними прикладами.

        Обов’язковими є проведення в ліцеї місячника правових знань та щомісячно Дня правових знань, які спрямовані на формування правової культури, профілактики правопорушень серед ліцеїстів.

        Головне завдання правового виховання - формування правової установки, з позиції якої неповнолітній зможе керувати своїм настроєм, бажаннями, вчинками, де свої правові знання він використовує в повсякденному житті. При здійсненні правового виховання ліцеїстів також враховується вікова категорія. Значна увага приділяється кожній віковій групі (це є одним із пріоритетних напрямків роботи практичного психолога ліцею). Правове виховання  ліцеїстів має два взаємопов’язаних аспекти. З одного боку, воно спрямоване на необхідність дотримуватись правил поведінки у ліцеї, громадських місцях, за місцем проживання. З іншого боку, дає вихованцям перспективу на майбутнє, навчає поважати закони. Ось чому в своїй роботі адміністрація і педагогічний колектив звертають увагу на ті норми та розділи права, які захищають їх права та законні інтереси: норми сімейного, трудового, житлового, громадянського права, тобто на ті питання, з якими вони зустрінуться за стінами навчального закладу.    

        Запобігання правопорушенням неповнолітніх має бути справою не тільки педагогів, а й самих ліцеїстів. Майбутні позитивні зміни залежать також від рівня розвитку ліцейного самоврядування, результативності роботи Ради ліцею (органу ліцейного самоврядування). Особливе місце в роботі Ради відводиться саме правовому вихованню. У межах правового виховання у ліцеї постійно працює Рада з профілактики правопорушень серед  ліцеїстів, на засіданнях якої розглядаються питання щодо порушення ліцеїстами правил поведінки.

       Здійснюється і правове виховання  педагогів, вчителів предмету «Захист Вітчизни». Свій правовий рівень вони підвищують на педагогічних нарадах, семінарах класних керівників, на

зустрічах з лікарями, юристами, правоохоронцями для того, щоб проводити ефективно правоосвітню та правовиховну роботу з ліцеїстами. Учитель повинен бути підготовлений, знати головні положення чинного законодавства, бути зразком для ліцеїстів та їх батьків.

2. Педагогічні проблеми профілактики правопорушень неповнолітніх.

    Мета перевиховання та його завдання мають суспільний характер, відзначаються чіткою конкретизованістю та індивідуалізованістю.

       Одна з головних функцій вихователя, який працює на засадах особистісно зорієнтованої профілактики правопорушень серед ліцеїстів, полягає в тому, щоб розвинути у юнаків здібності якнайточніше розуміти свій внутрішній стан та зовнішню ситуацію з метою вибору правомірної поведінкової тактики.

        На сьогодні є актуальною проблема педагогічного впливу на ліцеїстів з різними відхиленнями в моральному розвитку. У роботі з такими підлітками дуже важливим є особистісно орієнтований підхід. Як свідчить практика роботи наших педагогів, його ефективність залежить безпосередньо від врахування педагогом найважливіших типологічних особливостей, властивих цій категорії учнів.

        Виховна робота з метою запобігання правопорушень серед неповнолітніх ускладнюється тим, що в педагогічній літературі відсутня єдина загальноприйнята типологія учнів-правопорушників. Це негативно впливає на вибір форм і методів виховної роботи з ними, призводить до поверхового уявлення про цей контингент учнів.

       В основу нашої типізації, яку ми вивчаємо із ліцеїстами, покладено вивчення комплексу ознак, які відображають: особливості середовища, в якому формувалася особа правопорушника; особливості його духовного світу (відхилення у сфері потреб, інтересів, звичок); моральне обличчя; ставлення до провідної діяльності; статус у  колективі взводу, роти; роль, виконувана у групі з протиправною спрямованістю; взаємозв’язок ”внутрішньої готовності” і зовнішніх можливостей при виборі протиправної поведінки; ставлення до вчиненого правопорушення.

       На цій основі можна виділити чотири типи правопорушників:

   До першого типу правопорушників -  конфліктно-ситуативного з переважаючою позитивною спрямованістю - відносяться неповнолітні, формування особистості яких проходило в позитивному середовищі. У таких підлітків переважають позитивні потреби в соціальному спілкуванні. У них спостерігаються здебільшого соціально корисні інтереси, хоча правомірні шляхи їх задоволення обмежені. Звички до безцільного проведення часу майже не виражені. Для цього типу правопорушників характерними є попередня морально-позитивна поведінка, середня якість діяльності мислення й самоорганізації, сумлінне ставлення до навчання, відносно висока працездатність. Вони – члени колективу класу, не ізольовані. Потрапляючи до групи правопорушників, тримаються незалежно, часто з ними не рахуються, проте такі особи відіграють роль виконавців.

  Такі неповнолітні правопорушення вчинили вперше, випадково, всупереч загальній спрямованості особистості. Це стало можливим, головним чином, унаслідок ситуації. У виборі варіанта поведінки велику роль відіграють легковажність, помилкова оцінка дій та їх наслідків, поєднана із самовпевненістю. Підлітки розкаюються у вчиненому.

     До цієї групи слід віднести і неповнолітніх, які вчинили правопорушення внаслідок сильного душевного хвилювання і стресового стану. Проте навіть якщо правопорушення має поодинокий характер і є випадковим у процесі формування особистості, воно завжди виступає як ознака, що свідчить про недоліки морального й емоційно-вольового виховання індивіда.

    До другого типу правопорушників – неврівноважено-ситуативного з незначною негативною спрямованістю – віднесено ліцеїстів, особа яких формувалася у середовищі з невеликими відхиленнями. У них найбільше розвинуті матеріальні потреби. Вони віддають перевагу особистим інтересам перед колективними, але правомірні можливості їх реалізації обмежені.

        У правопорушників цього типу, як правило, спостерігаються звички догідливості, безцільного проведення часу, тощо. Моральні елементи їх свідомості є досить невиразними. Це ліцеїсти з відносно середньою якістю діяльності, мислення і самоорганізації, низьким інтересом до навчання, середньою працездатністю. Вони безвольні, грубі, егоїстичні, підозрілі, переживають постійну образу, ізольовані в  колективі груп, взводів, рот. У колективі їх нерідко принижують. Нестійкість поведінки і безволля приводять таких неповнолітніх до групи з негативною спрямованістю, де вони виступають у ролі виконавців. Для ліцеїстів цього типу вчинення правопорушення можливо з урахуванням нестійкості їх спрямованості, але воно є ситуативним з точки зору приводу і обставин його вчинення. Вони вперше вчинили правопорушення, хоча окремі з них вже допускали протиправні проступки під впливом конфліктної чи іншої несприятливої життєвої ситуації, яка раптово виникла, займалися бродяжництвом, вживали спиртні напої, доставлялися в органи внутрішніх справ.

      Поведінка таких ліцеїстів залежить від мікросередовища, яке відіграє не останню роль у вчиненні ними правопорушень, або викликається престижними, пристосовницькими до мікрогрупи мотивами, прагненням ”гострих почуттів”. У боротьбі мотивів їх безпосередні потреби виявляються сильнішими, ніж моральні почуття й наміри, і моральні мотиви реалізуються вже тільки у вигляді жалю з приводу вчиненого. У них виникає почуття страху перед несприятливими наслідками непокори, намагання уникнути покарання. Після вчиненого правопорушення у підлітків з’являється часткове розкаяння, хоч не завжди глибоке, оскільки вони виправдовують мотиви своїх негативних дій і вчинків.

        Третій тип правопорушників – нестійкий з переважаючою негативною спрямованістю – становлять неповнолітні, які формувалися в несприятливому, суперечливому середовищі. Вони схильні до вживання спиртних напоїв, паління. У таких ліцеїстів спостерігається розрив між особистими інтересами і громадським обов’язком, правомірні можливості задоволення інтересів обмежені.

        Вихованці цього типу прагнуть до самостійності. Вони агресивні, часто влаштовують бійки, наслідують негативні звички дорослих осіб. Моральні установки деформовані, тверді переконання і глибокі почуття відсутні. Їм притаманні відносно низькі якість мислення і самоорганізації, формальне, недбале ставлення до навчання, низька працездатність. Вони практично ізольовані від позитивного впливу колективу, характеризуються конфліктністю у відносинах з ним. Уміють легко пристосовуватися до умов, не змінюючи при цьому своїх установок та ціннісних орієнтацій. Рідко виступають як лідери, але часто є ініціаторами вчинення правопорушення. У групі з протиправною спрямованістю вони додержуються принципу ”Постою сам за себе”. Це – опора лідерів групи. Вчинювані ними правопорушення є наслідком переважаючої негативної спрямованості, моральної деформації. Такі неповнолітні перебувають на обліку в поліції, виправдовують свою та чужу протиправну поведінку.

         Представники цього типу не досягли рівня загальної негативної спрямованості, але їх попередня поведінка характеризується неодноразово вчинюваними проступками, аморальними проявами. У таких ліцеїстів відзначається слабовільність, внаслідок чого вони нерідко вчинюють правопорушення під впливом більш ”досвідченого” й активного учасника групи чи дорослого організатора або підмовника. Іноді вони самі виявляють дезорганізаторські тенденції, схильні до швидкої реалізації миттєвих потягів, відзначаються імпульсивністю дій. Ці особи вчинюють правопорушення ситуативно: місце, час, характер, наслідки вчинюваного ними правопорушення багато в чому залежать від нестійкості особистості і конкретної ситуації. Ці підлітки емоційно байдужі, грубі у ставленні до близьких їм людей, мають нахил до ризику і створення конфліктної ситуації, розгальмовані, егоїстичні й марнославні, характеризуються надмірною претензійністю. Найчастіше це єдина дитина в сім’ї. В одних ситуаціях у них спостерігається підвищене прагнення до самостійності, нетерпимість до опіки, в інших же вони виявляють вражаючу безпомічність, страх і тривогу. Серед них є й такі, для яких характерна спрямованість на спілкування. У таких правопорушників відхилення від норм поведінки зумовлюється нестійкістю останньої і, як правило, залежить від ситуації, від впливу  педагогів ліцею, батьків, неформальної групи. У них іноді з’являється бажання виправити свою поведінку. Вони недооцінюють невідворотність покарання, що полегшує прийняття рішення про вчинення правопорушення.

        До четвертого типу правопорушників – стійкого з негативною спрямованістю - відносяться  неповнолітні, особистість яких формувалася у досить несприятливому середовищі. Їх життя проходило в атмосфері сімейних конфліктів і безладдя, в оточенні дорослих, які систематично вживали спиртні напої, не мали необхідного мінімуму знань і навичок виховання дітей, використовували антипедагогічні методи і прийоми, не контролювали їх поведінку. Це неповнолітні із складною аморальною системою поглядів, інтересів і потреб, які не вперше вчинюють правопорушення за переконанням і вже притягалися до відповідальності, перебувають на обліку в поліції. У таких підлітків примітивні й низькі потреби, відсутні колективні інтереси, а особисті не відповідають правомірним можливостям їх задоволення. Простежуються звички до безцільного проведення часу, споживчого способу життя, ”вуличного” фольклору. Яскраво виражена деформація моральних устоїв, як правило, послаблено почуття сорому, спостерігаються грубість, жадібність, невитриманість у поведінці, а іноді й жорстокість. Визначальними для них є байдужість до переживань інших осіб; неприязнь до позитивного середовища; перекручені уявлення про сміливість і товариськість; агресивність, егоїзм. Протиправні вчинки позначені зневажанням їх наслідків. Це підлітки з низькою якістю навчання і самоорганізації, низькою працездатністю, які позбулися інтересу до навчання. Вони ізольовані від колективу ліцею, протиставляють себе йому, намагаються вплинути на останній відповідно до своїх ціннісних орієнтацій.

       Це найчастіше лідери протиправної групи, навколо яких групуються інші її члени. Як правило, для вчинення правопорушення вони не просто використовують ситуацію, а іноді й активно її створюють. Правопорушення у неповнолітніх цього типу є наслідком загальної негативної спрямованості, яка не досягла, проте, рівня злочинної установки особистості. Протиправні вчинки у них знаходять підтримку в аморальних переконаннях. Вони бравують скоєними правопорушеннями.

    Практика свідчить, що такий поділ дає змогу скласти уявлення про ступень розвитку негативних якостей, особливості соціального середовища, прогнозувати умови, за яких можна чекати вчинення правопорушення тим чи іншим ліцеїстом.

        Це допоможе педагогу своєчасно організувати виховну роботу з метою запобігання протиправної поведінки з боку неповнолітнього.

       Особистісно орієнтований підхід до таких вихованців виступає не тільки як система методів роботи з підлітками-правопорушниками, а як головний засіб консолідації й втілення різних виховних принципів у життя.

    Особистісно орієнтований підход в навчально-виховній роботі (на відміну від оціночно-адміністративного) допомагає  ліцеїстам покращити самооцінку, підняти свій соціальний статус, знайти шляхи особистого зростання.

         Однією з основних складових особистісно орієнтованого профілактичного середовища є управлінський аспект та підготовка педагогів до його здійснення.

         Особистісно орієнтоване управління профілактичною системою - це специфічний вид управління, під час якого забезпечується постійне професійне та особистісне зростання учасників навчально-виховного процесу, стабільність та комфорт у всіх видах діяльності, виконання функціональних обов’язків працівниками ліцею на найвищому рівні, дотримання прав учасників навчально-виховного процесу, обов’язкове забезпечення адаптації закладу до умов, що постійно змінюються.

    Метою особистісно орієнтованого управління профілактичною діяльністю є: постійне моделювання умов виховання на основі створення ситуації успіху, завдяки яким спостерігається зростання особистості, з’являються мотиви до самовизначення, самоактуалізації та самореалізації; залучення учасників навчально-виховного процесу до колективного управління профілактичною роботою та самоуправління на відповідних рівнях, що передбачає відповідальність за результати та наслідки власної діяльності.

         Досвід роботи наших педагогів переконує, що масові форми виховної роботи  не завжди дають бажаний ефект. У ліцеї мають переважати такі форми, які дозволяли б кожному ліцеїсту самовиразитись, - конкурси, змагання, олімпіади, вікторини тощо. Це дозволить вихованцям займатись улюбленою справою, спонукатиме їх до творчості, привчатиме до розумного використання вільного часу.

        Слід зазначити, що  виховні заходи в основному проводяться після того, як ліцеїст щось скоїв, коли зло поширилося серед інших. Оскільки серед наших підопічних мають місце факти паління, вживання алкоголю, хуліганства і крадіжок, особливу увагу треба приділяти відповідним напрямам роботи. На заваді поширенню паління, вживанню алкоголю і наркотиків може стати вироблене у ліцеїстів розуміння їх шкідливості для власного здоров’я і трудової діяльності, несхильність до аморальних вчинків, повага до себе та інших, бажання стати особистістю, тощо.

       У виховній роботі, пов’язаній з профілактикою правопорушень, особливе місце має зайняти правове виховання. Однак через непідготовленість педагогів до цієї роботи, відсутність необхідної літератури воно не відповідає потребам дня. Це виховання, як правило, зводиться до ознайомлення ліцеїстів з основними положеннями кримінального права. Залишаються поза увагою інші галузі права, які відіграють не меншу роль у житті людини. Працівники правоохоронних органів, виступаючи перед ліцеїстами, захоплюються висвітленням конкретних злочинів, механізмів їх вчинення та розкриття.

        Така деталізація тільки навчає «методиці» скоєння протиправних діянь. Не дається морально – правова оцінка негативним вчинкам, не розкривається невідворотність відповідальності за скоєне.

        Профілактика вимагає своєрідного підходу і до вибору методів і форм виховної роботи.   Досвід переконує, що нерідко ліцеїсти у певних ситуаціях діють неправомірно, бо не мають досвіду, а теоретичні знання не спрацьовують. Тому їх частіше треба ставити в ситуації вибору того чи іншого типу поведінки, організовуючи ділові та рольові ігри, привчати до додержання правил людського співжиття.

    Вихованець – суб’єкт свого виховання й перевиховання. Звідси головна мета діяльності вихователя і спосіб ненасильницького перевиховання - створення оптимальних умов для його самовдосконалення. Діяльність ліцеїста - умова і результат його перевиховання. Чим різноманіт-ніші види  ліцейної діяльності, тим більш сприятливим є середовище індивідуального розвитку кожного вихованця.

      Умови – ланка в системі перевиховання, яка акцентує увагу на наявності відповідних обставин для реалізації мети і завдань перевиховання.

       Зміст профілактичної роботи - комплекс ідей, думок, факторів, основних напрямків попереджувального виховного впливу. Цілісність системи профілактичної роботи вимагає наступності та єдності всіх ланок загального виховання та перевиховання. Особистісно зорієнтований зміст профілактичної роботи принципово виключає ситуацію, коли намагання  ліцеїста-правопорушника досягти певних позитивних цілей не помічаються, проте будь-які його відхилення від правомірної поведінки викликають яскраво виявлене незадоволення, підкреслює-ться їх невідповідність тим чи іншим суспільним нормативам, навіюється, що ліцеїст не такий, яким би його хотіли бачити дорослі.

      Форми і методи загального виховання та перевиховання – це способи досягнення прогнозованих цілей і завдань.

      Організація – це вдале об’єднання суб’єктів профілактичної діяльності, які працюють для досягнення визначеної мети та завдань. Ознаками організації системи профілактичної роботи є наявність мети, організаційної структури та культури, постійна взаємодія із зовнішнім середовищем.

       Результативність - завершальний етап профілактичної системи, певний рівень досягнення мети виховання, прогнозованих цілей, завдань, ефект якого визначається на основі вивчення результату роботи.

   Технологія - це конструювання профілактичного процесу, проект його організації з послідовною орієнтацією на чітко визначені цілі, кінцевий результат та способи його досягнення, підсистеми виховання й перевиховання та вся система профілактики як цілісний процес.

        Технологія – це конкретні способи та прийоми реалізації педагогічних ідей.

   Педагоги, навчають дітей своїх колишніх вихованців, а тому також причетні до їх неблагополуччя у виховному відношенні. Вивчення стилю стосунків між батьками, батьками і дітьми, морально-психологічного клімату сім’ї, методики виховного впливу на дітей допоможе накреслити шляхи налагодження контактів між членами сім’ї, відновленню її виховних можливостей.

        У цілому, профілактична робота здійснюється в напрямах:

        а) проведення індивідуальної виховної роботи з важковиховуваними ліцеїстами;

        б) загальна профілактична робота – організація виховних заходів профілактичного характеру.

        Для організації індивідуальної виховної роботи важливо знати позитивні й негативні риси характеру  ліцеїста, причини педагогічної занедбаності останнього і особливості їх прояву, його готовність до перевиховання, ставлення до допущених негативних вчинків, наявність бажання стати кращим, на яку допомогу і звідки він очікує.

     Таким чином, система профілактики правопорушень серед неповнолітніх повинна, зокрема, включати:

        - усунення причин і умов, які сприяють девіантній поведінці;

        - забезпечення прав та соціальних гарантій неповнолітніх;

        - надання допомоги дітям з неблагополучних сімей;

        - виявлення підлітків, схильних до скоєння правопорушень;

        - вдосконалення законодавства.

3. Модель системи роботи з профілактики правопорушень в ліцеї.

      Профілактика правопорушень неповнолітніх є передусім проблемою педагогічною, бо вона пов’язана з вирішенням певного кола виховних завдань. Тому в цій справі особливе місце має зайняти рання профілактика, яка має розпочинатися вже  при вступі юнака у ліцей, визначенні його ставлення  до себе як особистості, до оточуючих, поведінки до товаришів і педагогів.  

        У профілактиці правопорушень серед ліцеїстів значна роль практичному психологу ліцею. Він забезпечує психічне здоров’я ліцеїстів, гармонійний розвиток особистості, формування громадянина, здатного до свідомого суспільного вибору, сприяє гармонізації взаємин особистості і суспільства, вирішенню проблем психологічного забезпечення навчально-виховного процесу ліцею, профілактиці конфліктів, правопорушень. Важливим напрямком в роботі практичного психолога ліцею Васильєвої І.О. є психокорекція. Основу психокорекційної діяльності складає робота з «групами ризику», до яких входять підлітки, схильні до девіантної поведінки, які вже скоїли незначні правопорушення, стоять на внутріліцейному  обліку. Практичним психологом організовуються та проводяться лекції, семінари для вчителів, батьків з метою підвищення їх психологічної компетентності. Після проведення таких заходів значно збільшується число консультацій з питань виховання та навчання підлітків, адже на основі психологічної діагностики, бесід,спостережень надаються конкретні рекомендації педагогам і батькам про подальшу роботу з даною категорією дітей.

       Сучасна правова освіта неможлива без упровадження інноваційних форм і методів,які роблять весь процес навчання та виховання більш ефективним, а значить і більш якісним. Нам слід виходити з того, що реалізація нових підходів до здійснення профілактичної роботи та визначення в ній місця особистості має починатися зі зміни характеру управлінської діяльності ліцею та наповнення її інноваційним змістом. Необхідно поступово переходити від авторитарної освіти до освіти інноваційного, гуманістичного типу.

       У гуманістичній педагогіці суб’єкти процесу навчання та виховання діють разом, паралельно та спільно, є партнерами, тому на тренінгах, бесідах, диспутах уроках  повинен переважати діалогічний стиль спілкування, відбуватися взаємодія між ліцеїстами, заснована на принципах інтерактивного навчання, ініціатива ліцеїстів повинна підтримуватися вчителем, а власний досвід вихованців максимально залучається у процес спілкування.

       Профілактика правопорушень вимагає осмислення змісту виховної  роботи в ліцеї.

       Адміністрація і педагогічний колектив ліцею повинні створювати такі форми, які дозволяли б кожному ліцеїсту самовиразитись - конкурси, змагання, олімпіади, вікторини тощо. Це дозволить вихованцям займатись улюбленою справою, спонукатиме їх до творчості, привчатиме до розумного використання вільного часу.

 ВИСНОВКИ

       При розробці профілактичних заходів слід враховувати всі фактори, що сприяють потраплянню неповнолітніх в групу ризику жертв розпусних дій, зокрема, такі як: вживання алкоголю та наркотиків, аморальна поведінка батьків; жорстоке поводження батьків зі своїми дітьми; активні дії дорослих щодо залучень неповнолітніх до злочинної діяльності; втягнення дорослими неповнолітніх в заняття проституцією; відставання в психічному розвитку дитини, що часто сприяє великому впливу на неї злочинців; наявність членів родини, що страждають на психічні захворювання. Сім’я, як базовий інститут суспільства та безпосередній суб’єкт попереджувальної діяльності, відіграє головну роль у ранній соціалізації дітей, тобто залученні їх до позитивного соціального досвіду з дитячого віку. Основним змістом профілактичної роботи в сім’ях має бути оздоровлення відносин та усунення обставин, які перешкоджають сім’ї належним чином здійснювати ранню соціалізацію дітей.

   З метою запобігання та профілактики злочинності серед ліцеїстів адміністрація і педагогічний колектив ліцею повинні:

      1)  впроваджувати сучасні, особистісно зорієнтовані методи і форми організації навчально-виховного процесу;

     2) активізувати роботу батьківських комітетів в ротах з питань підвищення відповідальності батьків за неналежне виховання, навчання і розвиток дітей;

      3) виносити на розгляд батьківських зборів такі питання: заохочення і покарання в сімейному вихованні, роль батьків у вихованні негативного ставлення дітей до вживання алкоголю, нікотину, наркотиків;

      4) контролювати відвідування ліцеїстами навчальних занять, з’ясовувати причини їх пропусків, вчасно доводити до відома батьків інформацію про порушення дітьми правил поведінки; 

      5) вести банк даних дітей, які стоять на обліку в кримінальній поліції та на внутріліцейному обліку;

    6) практичному психологу проводити анкетування та психолого-педагогічне діагностування серед ліцеїстів по виявленню причин схильності їх до шкідливих звичок і намічених напрямків корекційної роботи з ліцеїстами, які мають шкідливі звички;

      7)  практичному психологу на кожного ліцеїста, схильного до правопорушень, який стоїть на обліку в кримінальній поліції вести картку особистого обліку і проводити з ним відповідну роботу;

    8) проводити систематичні зустрічі з представниками правоохоронних органів, створювати належні умови для проведення постійно діючого правового лекторію;

      9) один раз на навчальний рік проводити предметні тижні з основ правознавства, тиждень або день правових знань;

   10)  проводити анкетування батьків з метою виявлення труднощів та проблем у правовому вихованні ліцеїстів;

      11) систематично проводити педагогічний і юридичний всеобуч батьків;

      12) в бібліотеці ліцею оформляти виставки юридичної літератури на різну правову тематику.

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ:

    1.Бех, І. Д. Особистісно-орієнтоване виховання-нова освітня філософія // Педагогіка толерантності.-2001.-№ 1.- С. 16-19.

    2. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. - К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.

    2.Кашкарьов, Г.В. Врахування типологічних особливостей специфічних груп молоді в процесі соціальної роботи // зб. наукових праць БДПІ ( Педагогічні науки).-№ 1.-1999.-С.39-44.

    3. Оржеховська В. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навч.-метод, посібник.- К.: ВіАН, 1996.- 351 с

    4. Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти // Право України.- 2004.-№ 1.-С. 95-98.

    5. Головченко В. Правове виховання учнівської молоді: питання методології та методики.- К.: Наук, думка, 1993.- 134 с

    6. Ковчина І. Зміст і організаційно-правові форми роботи з дітьми та молоддю шкільного віку // Соціальна робота: технологічний аспект- К.: ДЦССМ, 2004.-С.347-355.

    7. Запобігання незаконному обігу наркотичних засобів серед неповнолітніх м. Києва: Метод, рекомендації / Під заг. ред. С О. Повіка.- Київ, 2000.- 90 с

    8. Погрібна Н. Особистісно орієнтоване управління загальноосвітнім закладом // Директор школи. – 2002. – №14. – С. 5-6.

1.Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а лише за те, що вона – рідне дитя.

2.Головне новоутворення підліткового періоду–відкриття своєї індивідуальності, свого “Я”.

3.Починається перебудова організму –дитина стає імпульсивною, з’являється негативізм, часта зміна настрою, суперечки із ровесниками, бунт проти батьків.

4.На дітей звалюється криза, пов’язана з бажанням самостійності, відокремленості від батьківської опіки і страхом перед невідомим дорослим життям.

5.Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується із збільшенням самоконтролю і початком свідомого самовиховання.

6.Підліток дуже чутливий, вразливий і легко піддається впливам як позитивним так і негативним.

7.Підвищений рівень тривожності.

8.Внутрішній світ дитини ще не має стабільності, тому батькам не бажано залишати своїх дітей без розумного нагляду.

9.Розширюється спілкування.

10.Підвищується інтерес до свого тіла і зовнішності.

11.З’являються нові авторитети.

12.Недоліки і протиріччя в поведінці близьких і старших сприймаються гостро і хворобливо.

13.В батьках хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

ЯК МИ МОЖЕМО ДОПОМОГТИ ДИТИНІ-ПІДЛІТКУ?

     Поведінка–це ще не проблема. Це тільки ключ до проблеми. Якщо дитина поводить себе агресивно, це означає, що загорілося червоне світло. І так само, як при переході вулиці, Вам варто зупинитися і подумати, що дитина переживає таке, що змушує її діяти агресивно.

     Спробуйте зрозуміти свою дитину та її почуття. Це не означає, що ви повинні виправдовувати її вчинки. Адже коли ми розуміємо поведінку нашої дитини, ми здатні діяти розумніше, конструктивно і по-людському, а отже, маємо більше шансів, щоб вибрана нами стратегія спрацює.

ЯКЩО ДИТИНА ПОВОДИТЬ СЕБЕ АГРЕСИВНО?

     1.З’ясуйте для себе, в яких ситуаціях, з ким, де дитина поводить себе агресивно. Тоді вам легше буде зрозуміти причини такої поведінки.

     2.Навчайте дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито. Гнів  та агресивність –це нормальні природні почуття. Головне те, як ми його сприймаємо та виражаємо. Традиційно ми привчаємо дітей затискувати свій гнів та агресивність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх ховати, відчуваючи сором, провину.

     3.Встановіть чіткі та незмінні межі поведінки. Впевніться, що дитина розуміє: ворожі агресивні дії не припустимі ніколи.

     4.Пам’ятайте, що ваші дії для дитини –основний взірець для наслідування. Ваша поведінка може бути уроком того, як можна одержувати те, що хочеш, не звертаючись до нападів, тиску, погроз, бійок.

ЩО В НАШИХ ДІЯХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ АГРЕСИВНІ

ПОЧУТТЯ І ДІЇ НАШИХ ДІТЕЙ?

    1.Накази, команди: “Зараз же перестань!”, “Забери!”, “Швидко в ліжко!”, “Замовкни!”. В цих категоричних висловах дитина відчуває неповагу до себе. Такі слова викликають відчуття безправ’я та покину всіма. Особливо коли дитина має проблеми і намагається поділитися ними з батьками.

       2.Попередження, застереження, погрози:

“Дивись, щоб нестало гірше”, “Не прийдеш вчасно, тримайся”. Погрози та попередження погані тим, що при частому повторенні, діти до них звикають і перестають на них реагувати.

      3.Мораль, повчання, проповіді: “Ти зобов’язаний поводити себе так, як належить”, “Кожна людина повинна працювати”, “Ти повинен поважати дорослих”. Звичайно, діти з подібних фраз не дізнаються нічого нового.

    Моральні основи і моральну поведінку виховують не стільки слова, скільки атмосфера в сім’ї, поведінка дорослих.

      4.Постійні поради, намагання все вирішити за дитину: “А ти візьми і скажи...”, “По-моєму, треба...”, “Я б на твоєму місці...”. Діти не схильні дослухатись до наших порад. Така позиція батька “зверху” дратує дітей, а головне, не залишає у них бажання розповісти докладніше про свою проблему.

     5.Докази, нотації, “лекції”: “Слід би знати, що перед їжею треба мити руки”, “Все через тебе!”, “Даремно я на тебе надіялась”, “Завжди ти...”.

    Це викликає у дітей або активне захищання, або нудьгу, подавленість, розчарованість у собі і у своїх стосунках з батьками. В цьому випадку у дитини формується низька самооцінка. Не бійтеся, що похвальні слова на її адресу зіпсують її.

     6.Обзивання, висміювання: “Не будь лапшою”, “Ну, просто бовдур!”, “Який же ти ледащо!”. Все це – найкращий спосіб відштовхнути дитину і “допомогти” їй розчаруватися в собі. Звичайно, в таких випадках діти ображаються і захищаються: “А сама яка?”, “Ну і буду таким!”.

      7.Випитування, здогадування, розслідування: “Що ж все-таки трапилося? Я все одно дізнаюся”, “Чому ти знову отримав двійку?”, “Ну чому ти мовчиш?”. Утриматися в розмові від запитань дуже важко. І все ж краще постаратися і спробувати замінити питальні речення на стверджувальні. Питання сприймається як холодна цікавість, стверджувальна фраза –як розуміння і підтримка.

      8.Ігнорування. “Відчепись, “Не до тебе”, “Завжди ти зі своїми скаргами”.

Підлітковий негативізм виникає внаслідок того, що дитина бореться:

•за те, щоб перестати бути дитиною;

•за фізичну і психічну недоторканість;

•за самоствердження серед однолітків

Правила взаємин, які допоможуть зберегти любов і повагу дітей:

1.У самостійності дитини не варто вбачати загрозу.

2.Пам’ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність, скільки право на неї.

3.Хочете, щоб дитина зробила те, що вам потрібно? Зробіть так, щоб вона сама захотіла цього.

4.Не переобтяжуйте дитину опікою і контролем.

5.Не створюйте «революційну ситуацію», а якщо вже створили, намагайтеся знайти компроміс.

НАЙГОЛОВНІША ПОРАДА:

- любіть дитину з усіма її недоліками та вадами, не бійтеся визнати і свою недосконалість.     

- навчіть її просто бути щасливою, демонструючи своє життєве кредо: «Хочеш бути щасливим – то будь ним!».

Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у світі та бути ЩАСЛИВОЮ.

      У Кременчуцькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради створено систему  виховної роботи органів управління з ліцеїстами.
      Система виховної роботи у ліцеї передбачає  наступні складові елементи діяльності:

а) мотиваційно    - цільовий;
б) організаційно - змістовний;
в) організаційно - технологічний;
г) діагностично  - прогностичний.
     Ліцеїст - об'єкт  виховного процесу, особистість, яка повинна адаптуватися до сучасних умов, вміти критично мислити, виходити з конфліктних ситуацій, отримувати знання та застосовувати їх на практиці, бути соціально активною та самореалізуватися у житті.

      Мотиваційно-цільовий елемент  дозволяє:

      - забезпечити сприятливі умови для  військового, фізичного, психічного, інтелектуального, соціального становлення вихованців, досягнення ними рівня освіченості, що відповідає ступеню навчання та державним вимогам, потенційним особистісним можливостям юнаків з урахуванням їхніх пізнавальних інтересів і схильностей;
      - стимулювати творчу активність;
      - сприяти максимальній самореалізації ліцеїстів у різних видах навчально-виховної діяльності.
      Організаційно-змістовний елемент передбачає реалізацію завдань для досягнен-ня головної мети виховної роботи за тематичними напрямами (національно-патріо-тичне виховання, громадянське виховання, превентивне виховання (правове, моральне, трудове, формування здорового способу життя), пізнавальна діяльність, екологічне виховання, художня діяльність та естетичне виховання, сімейно-родинне виховання тощо).
       При плануванні виховної роботи слід керуватися наступними рисами у вихован-ні: 
       1) ціннісне ставлення до себе;
       2) ціннісне ставлення до сім’ї, оточуючих;
       3) ціннісне ставлення до праці;
       4) ціннісне ставлення до природи;
       5) ціннісне ставлення до мистецтва;
       6) ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.

       Педагогічним колективом використовуються для цього різноманітні форми виховної роботи з ліцеїстами.
       Організаційно - технологічний елемент включає в себе взаємодію адміністрації і педагогічного колективу із сім’ями  ліцеїстів і батьківськими комітетами рот, а також залучення до співпраці у вихованні молоді  громадських і ветеранських організацій з питань соціалізації молоді, національно-патріотичного виховання юнаків та інших.

       Діагностично-прогностичний елемент передбачає безперервний моніторинг стану виховної роботи в ліцеї, що дозволяє:
       - прогнозувати розвиток виховної системи; 
       - роботи корекцію спланованих заходів; 
       - проектувати подальшу діяльності з різних напрямів виховної роботи для досягнення позитивного результату.

      На виконання Закону України «Про освіту», з метою ефективного виховного впливу на ліцеїстів і створення відповідних умов співпраці, педагогічний колектив ліцею здійснює роботу з адаптації ліцеїстів до умов соціального середовища.    

      Важливою передумовою успішного навчання ліцеїстів на першому курсі є здійснення заходів, спрямованих на  їх адаптацію . У цьому питанні важливою є робота практичного психолога.
      Ним проводиться паспортизація груп із метою виявлення соціального середовища, у якому навчаються та виховуються ліцеїсти, виявляються вихованці «групи ризику», схильні до правопорушень, соціально-проблемні родини і проводи-ться соціально необхідна робота з такими  ліцеїстами та їх батьками.

      Соціальній адаптації ліцеїстів, розумінню ними своїх прав та свідомого викона-ння обов’язків значною мірою сприяє відповідно організований  навчально- вихов-ний процес у ліцеї. Критерієм впливу ліцею на соціальну поведінку юнаків є свідоме виконання ними основних  внутрішніх нормативних документів: Статуту ліцею, Режиму роботи ліцею, наказів та розпоряджень начальника ліцею, у яких зазначені основні права та обов’язки ліцеїста.
      У  закладі відпрацьовано систему контролю за відвідуванням ліцеїстами занять (перевірка здійснюється черговим ліцею і вихователями протягом навчальних за-нять). Педагоги  виясняють причини відсутності. У класних журналах щоденно ведеться облік відвідування, що дає можливість робити аналіз щоденного відвідува-ння. У кінці семестру і навчального року здійснюється аналіз стану відвідування ліцеїстами навчальних занять, результати якого узагальнюються наказом по ліцею. 
      У  Кременчуцькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради створено Раду з профілактики правопорушень серед ліцеїстів.

      Завдання Ради:

      - розробка програми, координація роботи педагогічних працівників рот (старших вихователів, вихователів, помічників вихователів) з питань профілактики правопорушень;
      - прийняття рішення щодо постановки на внутріліцейний облік вихованців, які схильні до скоєння правопорушень;
      - закріплення за ліцеїстами  досвідчених педагогів, які здійснюють координацію діяльності вихованців, забезпечує їм методичну та практичну допомогу;
      - організація співпраці з правоохоронними органами .
      З метою профілактики правопорушень у ліцеї розроблено і здійснюються заходи з профілактики правопорушень серед ліцеїстів, підготовлено спільний план роботи з відділом кримінальної поліції у справах неповнолітніх; розробляються заходи щодо виконання у 2018 році Загальної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини»; складено план роботи з ліцеїстами «групи ризику», схильними до девіантної поведінки. Проводиться просвітницька робота з батьками та їхніми дітьми з метою недопущення скоєння насилля у сім’ї: працює батьківський всеобуч, організовуються зустрічі за круглим столом із працівниками правоохоронних органів. Розроблено модель формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя. Медичний працівник і практичний психолог ліцею ведуть роз’яснювальну роботу з ліцеїстами щодо здорового способу життя:

    - дотримання ними санітарно-гігієнічних норм навчання і проживання;
    - профілактика інфекційних захворювань та ГРВІ;
    - шкідливості алкоголю, тютюну, наркотиків;
    - небезпеки венеричних захворювань та СНІДУ;
    - безпеки життєдіяльності ліцеїстів.
     Педагогічний колектив ліцею має певний досвід із питань морального виховання.  

     Засобами духовного і матеріального порядку є атрибути культури ліцеїстів, яка виявляється в охайному зовнішньому вигляді (одязі, зачісці), у культурі взаємодії (безконфліктному розв’язанні проблемних ситуацій, умінні працювати разом), у культурі спілкування (мові, жестах, міміці), в організаційній культурі життєдіяльно-сті взводу, роти і ліцею (дотриманні традицій, правил, норм).
      Адміністрація і педагогічний колектив ліцею виходять із того, що вчити моральним нормам має весь навчально-виховний процес, вся система, стиль життя ліцею. Саме тоді  навчальний заклад забезпечуватиме відповідний рівень виховано-сті юнаків.
      Адміністрація ліцею у питаннях  успішної соціально-психологічної адаптації ліцеїстів до умов навчання і проживання в навчальному закладі ставить  перед педагогічним колективом основні завдання:

      - дотримання ліцеїстами Статуту ліцею, Режиму роботи ліцею, Правил поведінки і проживання у ліцеї;
      - своєчасне реагування на пропуск занять без поважних причин;
      - профілактична робота щодо недопущення проявів кримінальних та адміністративних правопорушень;
      - здійснення своєчасних психологічних заходів на виявлення та зменшення незначної кількість дезадаптованих ліцеїстів;
      - розвиток стабільного емоційного стану у ліцеїстів;
      - опора у роботі на високий рівень навчальної мотивації у юнаків;
      - підтримання позитивного настрою ліцеїстів;
      - формування достатнього рівня соціальної адаптації ліцеїстів випускного курсу і відповідний психологічний мікроклімат у ліцеї.