stop sexтинг

 “Рекомендації щодо онлайн-безпеки для педагогічних працівників”

Ознайомитись можна за посиланням:

https://stop-sexting.in.ua/guide-for-teachers/

Download
Як батькам і школі запобігти булінгу.pdf
Adobe Acrobat Document 4.2 MB
Download
Download
Уберегти дитину від насилля. Педагогу.pd
Adobe Acrobat Document 206.0 KB
Download
Знайдіть балас між професійним і особистим життям!!!
Поради, що допоможуть навчитися розділяти роботу та дім без шкоди жодній зі сфер.

Як ви думаєте, що найскладніше у роботі вчителя? Може, знайти спільну мову з учнями чи керівництвом? А може, підготовка до уроків та звітність? Так, але…

Найскладніше у цій професії навчитися розділяти роботу та особистий час, навчитися не приносити роботу та проблеми, пов’язані з нею, додому. В ідеалі, треба робити крок зі школи – і забувати про все до наступного ранку, насолоджуючись спілкуванням з родиною. Ми підготували для вас декілька порад, які допоможуть вам стати трошки ближче до ідеалу.

Я хочу покращити баланс робочого та особистого часу!

Таке зізнання – вже половина успіху. Пригадайте свої мрії та бажання не нести роботу додому. Пропонуємо вашій увазі декілька практичних порад, які дозволять вам по-новому подивитися на проблему, та знайти шлях до її вирішення.

Знайдіть час розслабитись. Хай це буде лише ваш час, півгодини абсолютної тиші чи пробіжка, кому що до душі. Привчіть своїх домашніх, що після роботи у вас є півгодини. І протягом цього часу ніхто не має права підійти до вас, хіба що кіт. Він допоможе розслабитись, адже він справжній майстер усамітнення та ловець насолоди від життя.

Визначте межі. Так, ми знаємо, що у вас кінець семестру. Так, купа зошитів потребує перевірки, звітність, підготуватися до батьківських зборів. Стоп! Усьому свій час. Лягайте спати о 23.00, інакше пізніше ви просто перетворитесь на гарбуза, продуктивність якого на завтра катастрофічно впаде. У більш спокійний час закривайте всі зошити, конспекти, скажімо, о 18.00, а далі займіться хобі, поспілкуйтесь з родиною, почитайте книгу, пограйте у гру. Інакше ви перетворитесь із вчителя, який все встигає, на вчителя з нервовим зривом.

Увага!
Стежте за своїми біоритмами! Якщо вас хилить у сон о 20:00, а прокидаєтесь ви о 4:00, може, є сенс передивитись свій графік та змістити зони активності у відповідності до нього?

Не прокрастинуйте. Не тільки учні страждають від прокрастинації, а й їх вчителі, особливо, коли потрібно знову перевіряти зошити. Використовуйте різноманітні методики для формування власної продуктивності.

Встановіть час відпочинку на вихідних. Пообіцяйте собі ніколи і ні за яких обставин не порушувати це правило. Веселіться, гуляйте, спіть, але не вирішуйте робочі питання. Можете один день цілком звільнити від роботи, наприклад, неділю. Присвятіть його родині, вона оцінить.

«Виховуйте» своїх домашніх. Не важливо, про кого йде мова. Це може бути котик, чоловік/дружина, діти чи будь-хто з тих, хто мешкає з вами у домі. Розділіть домашні обов’язки між усіма, інакше ризикуєте після роботи втрапити в нову халепу – роботу по дому (прибирання, готування, прасування тощо). І ця чарівна круговерть триватиме вічно. Не забувайте, що потреба балансувати між роботою та особистим життям виникає не тоді, коли треба звільнити час ще для якоїсь роботи, а тоді, коли потрібен відпочинок.

Полюбіть себе. Все починається з любові. Робіть так, як для вас краще. Знаходьте можливість порадувати себе дрібничками. У вас досі немає хобі? Спробуйте освоїти щось нове для себе, розбудіть в собі пристрасть.

Оберіть особисту мету. Кожен з нас про щось мріє, але так і не наважиться втілити це в життя (вивчити французьку, навчитися водити, вишити картину, майстерно крутити морські вузли). Саме зараз настав той сакральний час зробити щось для себе. А якщо це будуть платні курси, то хоч-не-хоч, ви не зможете не відвідувати заняття.

Ставте просту мету. Навряд чи подіє ваш порив уже з понеділка перестати носити зошити з роботи додому. Із малого складається шлях до великого, але тут потрібна шалена дисципліна.

Позбудьтесь комплексу жертви! Вчитель – лідер, який спроможний самостійно керувати своїм життям. Ви не зобов’язані постійно брати на себе купу додаткового навантаження, яке займає дуже багато особистого часу.

Якщо у вас є можливість закінчити роботу в школі, але доведеться трохи затриматись на роботі, краще зробіть це. Інакше, прийшовши додому вчасно, ви зрозумієте, що треба виконати хатні справи, а конспекти та зошити знову лишаться до ночі.

Увага!
Якщо вам довелось попрацювати вдома, не робіть цього у спальні. Відведіть собі окреме робоче місце, інакше ризикуєте зіпсувати собі відпочинок. Якщо це неможливо, хоча б заберіть роботу зі спальні на ніч.

У кожного вчителя своя причина брати роботу додому, працювати на шкоду своєму особистому життю. Хтось настільки поринає у викладацьку діяльність, що позбавляється контролю над ситуацією. Комусь такий розвиток подій до вподоби, а хтось живе у стані постійного стресу.

Інструкція з налагодження балансу між професійним та особистим життям (її виконання потребує сили волі)

  • Шукайте можливість завершити всю роботу ще під час перебування у школі (перевірка зошитів, написання конспектів, розробка завдань). Ідеально, якщо у вас буде вільний доступ до комп'ютеру та інтернету.
  • Якщо доведеться взяти роботу додому, застосовуйте методику Помідор, яка допоможе продуктивно використати час.
  • Ніколи не працюйте у спальні! Або хоча б на ніч виносьте зошити та конспекти в іншу кімнату, якщо це дозволяє простір.
  • Виставте нижню можливу межу роботи вдома (наприклад, до 18 години вечора), далі лиш ваш особистий час.
  • Звертайте увагу на свої біоритми та визначайте продуктивний час, немає сенсу змушувати себе працювати тоді, коли організм вимагає сну.
  • Звільніть хоча б один вихідний день від роботи, ні за яких умов не повертайтесь до неї, навіть у розмовах.
  • Запишіться на платні курси чи у спортзал (так буде складніше відмовитись від заняття, навіть коли ви переконали себе, що у вас купа роботи).

Розкриті поради, мабуть, є прописними істинами, проте не кожен здатен використовувати їх щоденно. Спробуйте! Віднайдіть гармонію між роботою та особистим, і ви станете більш щасливими.

Грамотно контролюємо контент і дбаємо про медіабезпеку

Соцмережі — це спосіб самовираження особистості. Разом з тим, професійна роль вчителя має «стереотипне» сприйняття в очах суспільства. Люди очікують високоетичної поведінки від персони педагога, як і від представників влади чи лікарів.

Із точки зору етики вчителю, сторінка якого відкрита в соцмережах, не треба переступати межі певних норм і варто уникати:

1. публічного обговорення учнів, батьків і колег;

2. суперечливого контенту: тексти чи картинки, де «ховаються» нецензурні чи жорсткі слова, фривольна лексика. Діти до таких моментів уважні й можуть потім пред’явити вчителеві цю публікацію;

3. депресивних публікацій: навіть підсвідомо учні хочуть підживитися оптимізмом від свого вчителя, надихнутися;

4. публікацій про особисте життя, постів з інтимним підтекстом чи з елементами еротики. Не забувайте: діти мають звичку потай слідкувати за тим, що постять дорослі — особливо їх можуть цікавити вчительські сторінки. Такі відомості учні можуть використати в момент, коли хочуть переломити волю вчителя. Наприклад, потролити вас під час уроку. А це може поставити в незручне становище, якщо педагог не продумав, як справлятися з наслідками публічності.

Якщо вчитель для себе вирішує, що хоче «бути як усі», та публікує вищевказаний контент, то й до різних реакцій теж має бути готовий. Це необов’язково реакції осуду — реакції захоплення також: учень старшої школи запросто може сказати вчительці: «Купальник вам пасує більше, ніж ця сукня!» Ви готові до такого? Тоді публікуйте.

Не готові, але хочете публікувати все, що душі заманеться? Доведеться витратити трохи часу й попрацювати над налаштуваннями приватності. Наприклад, створити групи з різним доступом до контенту й не забувати кожного разу ці налаштування застосовувати.

Чи потрібна вчителям і учням дружба в соцмережах

 

      Регламентувати на шкільному рівні, чи можуть учні додаватися до вчителів у друзі — зайве. Кожен вчитель вирішує для себе сам, чи не завадить їхнім відносинам у школі онлайн-дружба та чи взагалі комфортно дружити зі школярами в соцмережах. Це нормально, якщо педагог вирішує, що для нього немає потреби ще й у соціальних мережах комунікувати з дітьми.

      Разом із тим соцмережі — додатковий інструмент спілкування між учнем і вчителем: тут можливе швидке оповіщення з навчальною чи організаційною метою.         Одразу встановіть правило, в які години може відбуватися комунікація.

Також соцмережі стануть у пригоді, коли дитина хоче анонімно звернутися до вчителя за допомогою, адже не всі наважуються підійти особисто. Також не виключаю, що учень, додаючись до вчителя у друзі, буде суворіше контролювати свій контент.

     Якщо ви вже додаєте дітей у друзі — додавайте всіх без винятку, щоб не дати одним почуватися «обраними», а інших демотивувати. Така диференціація може погано відбитися на особистості вчителя: йому можуть прямо сказати: «Ага, ось у вас є «улюбленці»! Тим не менш, я не виключаю право вчителів когось з учнів любити менше, а когось більше — це нормальна людська якість.

І навпаки, якщо вирішуєте не додавати учнів у друзі, це теж має стати єдиним правилом.

    Для себе я взяла за правило не додавати в друзі дітей, яким менш ніж 16 років, зате охоче товаришую в соцмережах із випускниками.

 

Не скажу, що всі учні без винятку прагнуть «зафрендитись» зі вчителями, адже це для них навпаки стримувальний фактор, відчуття можливого контролю. Часто дівчата й хлопці «френдять» викладачів протилежної статі, коли закохуються у своїх вчителів — це гріє їхню душу. Деколи сам факт того, що ти в друзях у вчителя, дає учневі відчуття «наближеності», «привілейованості».

Чат у Viber чи робоча сторінка у Facebook?

    Для вчителів і учнів, які згодилися бути причетними до життів одне одного в режимі онлайн, є різні варіанти комунікації.

Якщо вчителя включають у чат у Viber, а там постійно висвічуються повідомлення «офтоп», то набридливе дзеленчання відіб’є бажання вчителя спілкуватися з дітьми. Озвучте правила взаємодії: з яких питань до вас можуть звертатися і коли саме. Контролюйте дотримання цих правил.

   Варіант, який я б порадила всім викладачам — створити робочу сторінку на Facebook. На неї зможуть підписуватися всі охочі. Така сторінка стане вашим вчительським портфоліо з фото- та відеоальбомами з ваших предметів, методичними матеріалами, ви зможете влаштовувати тут відкриті обговорення. На такій робочій сторінці ви можете спілкуватися з колегами та учнями з будь-яких робочих питань, консультувати з домашніх завдань і навіть розсилати підопічним інтерактивні матеріали. Для особистого контенту на такій сторінці теж місце знайдеться, щоб вона виглядала не надто «суворо».

Зберігаємо дистанцію та встановлюємо правила соцмережевої комунікації

Пам’ятайте, що саме ви — модератор соцмережевого спілкування, якщо в ньому задіяні ваші учні. Даруйте за тавтологію, але дорослий має бути дорослим і не вступати з дітьми в психологічні ігри, а давати зворотний зв’язок з точки зору зрілої особистості.

Щоб не виникло панібратства, скажіть учням, що форма звертання до вас у соцмережах має бути точно така сама, як і в школі: «пані Ірино» чи «Ірина Володимирівна», але ніколи — перехід на «ти», «Ірина».

Озвучте теми, які ви точно не обговорюватимете з учнями в соцмережах: теми особистого життя чи інтимного характеру, наприклад. Якщо учень намагається таку тему запропонувати в спілкуванні, відповідь проста: «Я не маю права з вами це обговорювати». Учні цілком можуть ставити такі питання, щоб спровокувати педагога.

Попрохайте учнів дотримуватися норм ввічливого спілкування — це очевидно, але діти можуть наважитися в онлайн-спілкуванні на слова, які «вживу» не озвучили б.

Як реагувати вчителю, якщо учень публікує щось, чого краще не бачити

Якщо вчитель додає учня в друзі, а той починає постити на сторінці неетичний контент — замисліться, можливо, це робиться спеціально, щоб відстежити вашу реакцію.

Реакцію важливо дати, але особисто. Не слід публічно розбиратися з учнем на рахунок контенту, який вас не влаштовує. Це небезпечна зона. Я особисто бачила публікації в учнів, на яких чітко видно, що вони палять. Як вчителька я мусила якось реагувати, але, з другого боку, я стала свідком чогось, до чого могла й не бути причетною. Як психолог намагаюсь уникати таких ситуацій і не втручатися в особисте життя учнів. Ви можете вирішити, що все, що відбувається з учнем за межами школи — справа його батьків. Проте якщо дитина постійно натякає в соцмережах на те, що замислюється про самогубство, варто акуратно обговорити це як з дитиною, так і з батьками.

❓Що таке МОБІНГ❓

Мобінг – (з англ. mob – натовп) це форма дискримінації, що проявляється як психологічне насильство та агресивна поведінка зі сторони колективу щодо особи.

Часто мобінг плутають з неввічливістю, проте між цими явищами є суттєва різниця. Вона полягає в тому, що неввічливість – це одноразовий прояв зневажливої поведінки з ціллю образити, висміяти іншу людину, а мобінг – психологічна атака, ворожість, неетична, систематична, шкідлива поведінка та комунікація з іншою людиною. Мобінг може вчиняти як керівництво, так і співробітники та колеги щодо певної особи.

 

В 1998 році Christine Pearson провів дослідницьку роботу, в якій зазначав:

📌 Щороку 12% працівників звільняються через причину зневажливої поведінки щодо них;

📌 28% втратили роботу, намагаючись уникнути білунгу;

📌 22% спеціально погано виконували роботу через прояви неввічливої поведінки до них.

 

На жаль, мобінг існує і в школі серед учителів та адміністрації. Першим кроком запобігання мобінгу в школі є розуміння мобінгу у якості підступного прояву емоційного аб’юзу, що призводить до агресивної поведінки усього колективу щодо певної особи. Chuck Waggoner у журнальній статті "Teachers behaving badly" розглянув причини виникнення мобінгу на прикладі двох учителів – Діани та Джека:

▪️Взаємостосунки вчителя з представниками адміністрації або 100 відсоткова слухняність та підпорядкування адміністрації;

▪️Ревнощі, заздрість;

▪️Різні погляди;

▪️Поява загрози скорочення робочих місць тощо.

 

Пропозиції по запобіганню мобінгу в школі:

✅ Спонукати адміністрацію школи дослідити свій стиль керівництва (змінити/покращити);

✅ Провести тренінг для співробітників: як розпізнати мобінг? Фокус на розвиток людських стосунків між співробітниками школи, що базуються на порядності та повазі одне до одного;

✅ Запровадити політику ввічливості серед вчителів та керівництва, що заперечує прояви аб’юзу, зневаги, дискредитації своїх колег;

✅ Використання медіації для вирішення конфліктних ситуацій. Використовуйте такі самі методи подолання конфліктів між вчителями, які ви використовуєте, щоб зупинити прояви булінгу серед дітей;

✅ Обирайте нових працівників не лише за їхнім досвідом роботи, але й за емоційним інтелектом та спроможністю вирішувати конфліктні ситуації;

✅ Соціальна реклама на робочому місці. Наприклад, «Дружнє нагадування: гідність і повага одне до одного. Без винятків».

 

🌞Варто пам’ятати про толерантність. У людей бувають погані дні, і якщо прояв зневаги був одноразовим, то на це краще не звертати уваги. Але зневажлива поведінка на постійній основі є не особистим питанням певної особи, а несе колективну відповідальність для того, щоб розв'язати цю проблему. Оскільки гідність і повага одне до одного є базою недискримінаційного характеру партнерських здорових стосунків, як в особистому житті, так і на робочому місці.